Полярні льоди розповіли про супервспышках на Сонці в Середні століття

Багатовікові льоди Гренландії і Антарктики ховали в собі сліди двох найпотужніших спалахів на Сонці, які сталися 8 і 10 століттях нашої ери і які б знищили всю електроніку і системи зв’язку на Землі сьогодні, йдеться в статті, опублікованій в журналі Nature Communications.

“Якщо б такі потужні геомагнітні бурі вдарили по Землі, то вони б украй руйнівним чином позначилися на роботі електростанцій і електромереж, систем зв’язку і супутників на орбіті. Їх сила була настільки вище того, що ми бачили за весь час існування цивілізації, що нам слід повністю переглянути те, наскільки небезпечними ми вважаємо подібні бурі”, — заявив Раймунд Мушелер (Raimund Muscheler) з університету Лунда (Швеція).

Мушелер і його колеги прийшли до такого висновку, намагаючись розкрити причини двох загадкових явищ, відкритих три роки японськими фізиками при вивченні стовбурів давніх кедрів, які росли на території Країни висхідного сонця в Середні століття.

Вивчаючи структуру, хімічний та ізотопний склад кожного річного кільця, вчені з Японії виявили, що в шарах, відповідних 774-775 років нашої ери, міститься величезна кількість радіоактивного вуглецю-14.

Його присутність вказало на те, що в цей час сталася або потужний спалах на Сонці, або ж вибух наднової неподалік від Землі, однак у вчених не було достатньої кількості доказів на користь тієї чи іншої теорії. Трохи пізніше так ж сама група вчених знайшла сліди аналогічного події, яка сталася трохи пізніше, в 993 або 994 році нашої ери.

Група Мушелера з’ясувала, що події 774 та 993 років були породжені потужними спалахами активності на Сонці, вивчаючи зразки льоду, зібрані на території Гренландії і Антарктики.

Річні кільця японських кедрів ховали в собі космічні промені 8 століття

Багатовікові льоди, як пояснюють автори статті, містять в собі невелику, але помітну кількість берилію-10 – радіоактивного ізотопу цього металу, який утворюється тільки в атмосфері Землі в результаті зіткнення розігнаних космічних часток з атомами азоту. Великий період напіврозпаду, близько 1,36 мільйона років, дозволяє використовувати частку берилію-10 в якості індикатора активності Сонця і інтенсивності “бомбардування” Землі космічними променями.

Зустріч з кометою не пояснює пік радиоуглерода на Землі у VIII столітті

Як пояснюють фізики, сама по собі частка берилію-10 в льодах не говорить на користь тієї чи іншої теорії. Тут на допомогу приходить інший “космічний” ізотоп – хлор-36, чиї атоми з’являються в атмосфері зовсім іншим шляхом. Наприклад, у випадку, якщо б ці події були породжені Сонцем, то тоді частки берилію і хлору підвищилися б однаковим чином, а якщо б їх батьком була гамма-спалах і вибух наднової – то зросла б тільки концентрація хлору.

Порівнюючи їх концентрації, вчені змогли з’ясувати, що обидві аномалії виникли в результаті “бомбардування” Землі потужним потоком протонів, чиї типові енергії, судячи з співвідношенням часток берилію-10 і хлору-36, перевищували значні 100 мегаелектронвольт (Мев).

За словами вчених, жоден відомий людству “шторм” на Сонці, навіть так зване “подія Каррінгтона” 1859 року, і близько не підходив по своїй силі до спалахів 774 та 993 років. Сила і тією і іншою бурі, за розрахунками Мушелера і його колег, 140 і 50 разів перевищувала найпотужніші спалахи класу Х на Сонці, зафіксовані в останні роки, що говорить про можливість виникнення вкрай руйнівних спалахів на світилі, від яких цивілізація поки просто не зможе захиститися.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *